Мов Конституцію – «Кобзар» тримають руки,

Читаємо Шевченка заповіти:

За Україну – у стражданнях й муках,

Боровся і карався, гнаний світом.

Кличе Пророк до боротьби за волю,

До незборимості вкраїнського народу,

Бажає Україні щастя й долі,

Але – не гнутись ворогам в угоду.

Нас кличе, щоб кайдани розірвали,

Зве до боріння за свою країну!

Чи ми оглухли, чи сліпими стали,

Що не врятовуємо рідну Україну?

Чому ж ми й досі служимо забродам,

Не рвемо пута на руках,  кайдани?        

Навколо горла тиснуть вже народу

Окови, що скували хами й клани.

Служим  для зайд,для хижих посіпаків,

А нами  правлять підлі хамурі ?

Горлянки розгризають вовкулаки,

Та кров людську спивають упирі!

Вже смокчуть кров із Матінки-Землиці,

Добралися й до серця Кобзаря!

Та годі вже! Пора їм зупиниться!

Он… сходить вже Шевченкова зоря!

Вставай, народе! Не чекай підмоги

Від чужоземних плентачів й заброд!

Тебе Тарас веде до перемоги!

Бо ти ж не бидло, ти ж бо є – народ!

                              Віра Носенко

                               09.03.2013